| Масляна рік потому | | Додав: |
То булла причудова Масляна.
Я віддалася повністю почуттю , я неслася на зустріч на крилах. Я відчувала те сааме , про що пишуть книжки. Я булла так закохана !!!
Минув рік, від закоханості залишився тільки день – сьогодні 14 лютого. Спогади давно не стукали в моє серце, а сьогодні наче плюсова температура вдарила у скроні. Я дозволила собі бути щасливою і була. А він… я вірила йому , а скоріше віддала всю себе повністю нічого не залишив собі. Мабуть кожен , хто може дозволити собі бути закоханим має рано чи пізно відповісти за це. Не знаю чи можна казати в коханні про жорстокість про зрадництво ,але чомусь здається дуже близько вони ходять один з одним.
Але як би там не було гірко, солодко було не менш.
Дякую тобі.
Вибач мені.
| jimshelia Євгенія Емельевна
32 дні(в) тому  |
| Коментарі: 0 Мітки: кохоння, прощення, жорстокість Група: Те що моє! | Переглядів: 2 | |
| Це осінь? | | Додав: |
Це осінь чи любов?
Що мені робити у кого спитати.
Якщо вже 2 роки люди нормально живуть один без одного. Інколи згадують ін коли дзвонять один одному(перша то звичайно я) але...він поряд і я знов закохана.
Зараз осінь,а я знову в тому самому березні за три дні як він залишив мене нічого не сказавши.
Що таке любов?
чи це вона, чи це осінь зі своїми думами ...
| jimshelia Євгенія Емельевна
143 дні(в) тому |
| Коментарі: 0 Мітки: любов, осінь, смуток, надія Група: Те що моє! | Переглядів: 49 | |
| Здається осінь прийшла | | Додав: |
Сталося вона прийшла!
Дощ, чому так довго він не йшов?
Сьогодні мамини іменини. До речі, всіх жінок вітаю! Хотілося б якось підкреслити українських жінок, бо вони , мабуть, краще за віх поєднують в собі Віру, Надію та Любов.
Але я засіділась і знов...невесела. Хоча ранкова прогулянка під дощем була причудова.
Те, що я одна...мабуть це і є...
як би не Славка вчасно заспівав я мабуть дуже засмутилась , а тепер я знов щаслива!!! 07 - Не опускай своі очі.mp3
| jimshelia Євгенія Емельевна
169 дні(в) тому |
| Коментарі: 0 Мітки: вакарчук-герой україни, осінь-моя, пісня-щастя, дощ Група: Те що моє! | Переглядів: 42 | |
| Гиппиус | | Додав: |
ПРИДВЕРНИК
Дойти бы только до порога!
Века, века... И нет уж сил.
Вдруг кто-то властно, но не строго
Мой горький путь остановил.
И вижу: дальше нет дороги.
Сверкают белые огни.
Старик, у двери, на пороге
Рукой мне машет: "отдохни!"
Ужели новое томленье?
Опять века, века, века
Здесь, на пороге? С нетерпеньем
Я поглядел на старика
И тотчас начал сказ мой длинный:
Волнуясь, путаясь, спеша,
Твердил и каялся: повинна
Во всем, во всем моя душа!
И нет такого дела злого,
Какого б я не совершил... -
Старик, с усмешкою суровой,
Поток речей моих прервал:
"Не торопись! Кто ни прибудет,
Во всем винит себя тотчас:
Там разберут, мол, и рассудят
И все грехи простят зараз.
Грехов у каждого не мало,
Ты огулом казниться рад...
А разберись-ка сам сначала,
Найди, в чем был - невиноват.
Подумай, сядь вот здесь, на камне,
Спроси у сердца своего..."
Опять века... Да что века мне!
Не мог придумать ничего.
Мелькают тени прегрешений -
Гордыня, страх, упорство в зле,
Измена...
О, старик! В измене
Я был невинен на земле!
Пусть это мне и не в заслугу,
Но я Любви не предавал.
И Ей - ни женщине, ни другу -
Я никогда не изменял!
Быть может, надо на пороге
В томленьи ждать еще века -
Лишь об измене нет тревоги,
Лишь от нее душа легка;
К суду готовлюсь - за другое,
И будь что будет впереди!
Но он, дрожащею рукою,
Дверь отомкнул передо мною:
"Суда не будет. Проходи
| jimshelia Євгенія Емельевна
960 дні(в) тому |
| Коментарі: 0 Група: Те що моє! | Переглядів: 722 | |
